Згідно зі ст. 42 Кодексу законів про працю при скороченні
чисельності або штату працівників у зв'язку із змінами в організації
виробництва і праці переважне право залишитися на роботі надається працівникам
з більш високою кваліфікацією і продуктивністю труда.Впрочем, закон не
передбачає критерії та порядок визначення працівників з більш високою
кваліфікацією і продуктивністю праці.
Мінсоцполітики своїм листом пояснює, що на практиці для
визначення таких працівників роботодавець робить порівняльний аналіз
продуктивності праці і кваліфікації працівників, в процесі якого, як правило,
враховуються такі обставини:
- Наявність відповідної освіти, післядипломної освіти,
документів про підвищення кваліфікації,
- Відсутність дисциплінарних стягнень,
- Наявність заохочень за успіхи в роботі,
- Отримання премій за виконання особливо важливих робіт,
- Відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної
плати, тривалого перебування на лікарняних листках, зауважень з боку
адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань,
- Обсяги виконуваних робіт і т.п.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації
перевага віддається:
- Сімейним - при наявності двох і більше утриманців;
- Особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним
заробітком;
- Працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на
даному підприємстві, в установі, організації;
- Працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних
навчальних закладах без відриву від виробництва;
- Учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких
поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
захисту»;
- Авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і
раціоналізаторських пропозицій;
- Працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в
установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
- Особам з числа депортованих з України, протягом п'яти
років з часу повернення на постійне місце проживання в Україну;
- Працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової
служби та особам, котрі проходили альтернативну (невійськову) службу, протягом
двох років з дня звільнення їх зі служби.
| 
