Як відомо, відповідно до Закону "Про охорону праці" державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

- Центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці - Державна інспекція з питань праці;

- Спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки-Державний комітет ядерного регулювання;

- Спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки-Департамент пожежної безпеки;

- Спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці - Санітарно-епідеміологічна служба МОЗ.

Особливе місце з нагляду за законністю у сфері охорони праці займають органи прокуратури, здійснюють загальний нагляд за дотриманням законності, в тому числі і в даній сфері.

Підстави для проведення перевірок із зазначених питань на законодавчому рівні не врегульовано. Як правило, приводом для проведення перевірки суб'єкта господарювання інспекцією з охорони праці є скарги і заяви громадян, чиї права були порушені, а також невиконання вимог про обов'язкове надання інформації в органи влади про стан роботи з охорони праці. Залежно від підстав і цілей перевірки вони можуть бути: оперативними (протягом робочого дня), цільовими (група інспекторів аналізує конкретні питання, може зайняти кілька днів), а такжекомплекснимі (детальна перевірка за участю різних фахівців).

Інспектори Державної інспекції з питань праці мають право безперешкодно здійснювати перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, а також робочих місць співробітників, розташованих поза цими приміщеннями. За результатами перевірок видаються приписи щодо усунення недоліків, у разі виявлення порушень складаються протоколи про адміністративне правопорушення або направляються матеріали в прокуратуру для прийняття рішень про порушення кримінальної справи.

Інспектори з нагляду за охороною праці мають право забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючим. Аналогічні повноваження мають інспектори санітарно-епідеміологічної служби, інспекцій з нагляду за ядерною безпекою та протипожежної безпеки при перевірці вимог законодавства, що стосуються їх сфери нагляду. Дані рішення можуть бути оскаржені у вищестоящих органах або суді, однак таке оскарження не зупиняє їх дії.

Перелік інструкцій, положень, дозволів та ліцензій, які повинні бути на підприємстві, а також обов'язкове здійснення заходів щодо створення безпечних умов праці, наявність відповідальної особи або служби з охорони праці залежать від виду діяльності, наявності джерел підвищеної небезпеки, кількості і категорій самих працівників на підприємстві.

"Відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону праці залежить від наслідків. Найбільш поширеним правопорушенням у цій сфері є невиконання приписів посадових осіб спеціальних органів нагляду з охорони праці, тому кращий спосіб уникнути відповідальності - своєчасне виконання законних вимог і розпоряджень уповноважених осіб та побудова відносин з посадовими особами на засадах співробітництва та ефективності ", - ділиться фахівець.

У разі порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці настає санкція ч. 2 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка передбачає накладення штрафу на посадових осіб та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності в сумі від 340 до 680 грн. Також слід зазначити ст. 188-4 КУпАП, посилити відповідальність за порушення встановленого порядку повідомлення спеціально уповноваженого органу з нагляду за охороною праці про нещасний випадок на виробництві, що тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємства в сумі до 1700 грн.

Розділ Х Кримінального кодексу "Злочини проти безпеки виробництва" містить п'ять складів злочинів, відповідальність за вчинення яких настає у разі заподіяння шкоди здоров'ю, загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків. В залежності від розмірів заподіяної шкоди покарання може бути у вигляді штрафу, виправних робіт, обмеження або позбавлення волі. При наявності недбалості в діях посадової особи, що призвела до тяжких наслідків, може наступати відповідальність у вигляді позбавлення волі строком до 5 років (з позбавленням права обіймати певні посади).

Статистика нещасних випадків на виробництві яскраво свідчить про те, що робота з охорони праці не ведеться на більшості підприємств належним чином і має епізодичний характер. Однак посилення відповідальності за порушення вимог щодо охорони праці, що має місце останнім часом, може свідчити про тенденцію зрослого уваги держави до питання про безпеку працівників.

На перший погляд, велика кількість контролюючих органів і нормативних актів з цього питання може викликати уявлення про неможливість дотримання всіх вимог законодавства про охорону праці. Проте слід врахувати, що робота всіх органів по охороні праці побудована таким чином, що після проведення перевірки та виявлення порушень надається припис і час на його виконання, покарання настає тільки у разі його ігнорування.

У зв'язку з вищевикладеним юрист радить - обов'язково призначте відповідального за цей сектор роботи, прийміть заходи по проходженню їм навчання в спеціальних закладах, що реалізують політику в області навчання посадових осіб та інших працівників у питанні охорони праці. Подальше стимулювання працівника до добросовісного виконання обов'язків, пов'язаних з відстеженням нововведень, проведенням інструктажу, своєчасним усуненням виявлених недоліків, періодичною перевіркою знань і практичних навичок, - обов'язкові умови ефективної роботи та недопущення застосування санкцій.